Міжнародний центр перспективних досліджень
Зворотний зв'язок Мапа сайту Версія для друку
Підписка на публікації
RSS стрiчка новин
13 червня 2013

Угода про асоціацію з ЄС: чи можливий «План Б»?

Пропонуємо Вашій увазі витяги та ключові фрагменти дискусії «Угода про асоціацію між Україною та ЄС: чи може бути європейська модернізація без європейської інтеграції?», що була проведена 23 травня 2013 року Клубом КОЛО та Міжнародним центром перспективних досліджень.


«На сьогодні ми знаходимося в дуже цікавій ситуації: є Угода і обидві сторони дуже зацікавлені в тому, щоб зробити останній крок. Але є ряд питань, що створюють перешкоди та ставлять під сумнів цей крок.

Мабуть, Ви також чули розмови про План А та План Б, і про те, що може трапитися у різних випадках. Коли ми запитали комісара [з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефана] Фюле під час його візиту в лютому, що трапиться, якщо Угода про Асоціацію не буде підписана на листопадовому саміті Східного партнерства у Вільнюсі, відповіді не було. А не було її тому, що ЄС, насправді, не має конкретного Плану Б. Окремі люди можуть розглядати такий сценарій, але ні у кого немає плану на цей випадок. Ні у Брюсселі, ні у столицях країн-членів ЄС.

Але, на мою думку, зараз не зовсім хороший час, щоб бути оптимістами. В нас є ряд складних та багаторівневих проблем. Звільнення Юрія Луценка,ухвалення низки антикорупційних законопроектів – це очевидний прогрес. Зазначу, що питання євроінтеграції - це чи не єдиний випадок співпраці між провладною партією та опозицією впродовж останніх місяців.

Велика проблема – це втрата довіри між офіційним Києвом, інституціями Європейського союзу та країнами-членами ЄС. Проблема довіри стала настільки серйозною, що лише надзвичайні події зможуть її відновити.

Я не думаю що уряд має робити своїм основним завданням спробу задобрити Євросоюз. Влада повинна першочергово знайти порозуміння з суспільством. І це є найбільшим викликом, адже вимоги ЄС мали б стати нашими вимогами до влади. В той же час, виконання більшості з них може стати результатом підписання Угоди, а не необхідною передумовою до її підписання.

Є і ряд особливо гарячих тем, таких як справа Юлії Тимошенко. Безперечно, за умови звільнення Тимошенко, Ангелі Меркель чи іншим політикам було б складно говорити про неготовність України. Але навіть її звільнення не буде гарантією підписання Угоди.

Безперечно, у Євросоюзі є і свої причини на те, щоб Україна добилася успіху цього року. Якщо ми не покажемо суттєвого прогресу, то вся політика Східного сусідства виглядатиме як невдача. І ті люди, які вболівають за Східне партнерство і думають як рухатися далі, розглядають як раціональним варіант підписання Угоди про асоціацію навіть без 100% виконання Україною своїх зобов’язань. Але, хочу підкреслити, що це внутрішня дискусія в межах Європейського союзу.

Що ми повинні робити в цій ситуації? По перше, заохочувати уряд надавати нам позитивні аргументи. Що може стати аргументами на користь готовності України підписати Угоду? Антикорупційне та антидискримінаційне законодавство, а також зміни в питаннях економічного регулювання згідно з рекомендаціями ЄС – це першочергові простори. По друге, ми повинні комунікувати з лідерами ЄС, політиками та експертами , які схильні підтримати підписання Угоди про асоціацію та розглядають її як важливу складову успіху східноєвропейської політики Євросоюзу.»

Дивіться повне відео >>>

«Ще рік тому я б охарактеризувала політику ЄС стосовно України як хаотичну. На сьогодні ситуація змінилася – існує офіційно узгоджений підхід та зменшилася кількість риторики про недоцільність подальшого руху з Україною.

Я згодна з Олександром [Сушком], що ми спостерігаємо зрушення зі сторони України. Але також складається враження, що вона прокинулася лише у 2013 році та почала усвідомлювати всю важливість цього саміту.

За декілька наступних місяців можна зробити суттєвий прогрес. Але питання полягає не у тому, щоб проштовхнути закони через Верховну Раду. Питання в тому, щоб зробити це у прозорий спосіб, із відповідними консультаціями та забезпечити реалізацію цих реформ.

Я не думаю, що ЄС очікує на відповідність України абсолютно всім критеріям. Скоріше мова йде про 60-70% ключових позицій в питаннях судової системи, реформи виборчого законодавства та конституційної реформи, які були б достатніми, щоб задовольнити Євросоюз. Звичайно, є питання, яке залишається без відповіді – це питання Юлії Тимошенко. Хоча в останні декілька місяців про цю справу говорять дещо менше, а негативна повістка навколо ситуації зменшилася. Важливим, звичайно, буде звіт моніторингової місії Європарламенту, який запланований на вересень.

Я є дещо більшою оптимісткою в питанні підписання Угоди про асоціацію ніж Олександр [Сушко]. Якщо Угода не буде підписана, то це свідчитиме про провал політики Східного партнерства, навіть із поточними результатами Грузії та Молдови. Роль України та глибина її відносин з ЄС є просто неспівмірними за важливістю. Україна важлива у інтеграції всього регіону і якщо її залишити нестабільною, то це вплине на весь регіон. А це вже важливий аргумент для ЄС, який може стати визначальним при кінцевому рішенні.

Європейський союз часто повторює, що не планує поступатися цінностями на користь геостратегічних переваг. І хоча поступки все ж бувають, важливим фактором залишається можлива критика ЄС зі сторони третіх сторін в частині дотримання ключових цінностей. Тому хід реформ в Україні будуть аналізувати і оцінювати, чи є вони достатніми.

Якщо Угода про асоціацію не буде підписана цього року, то постане велике питання чи взагалі вона буде підписана. У 2014 році ЄС матиме новий парламент, нову Комісію та зануриться у власні внутрішні питання. Україна буде у передвиборчому періоді, а завершитися все може ситуацією із новим президентом, який захоче переглянути всю Угоду. Можливі й інші події, що змінять зовнішньо політику України, влив Росії теж є важливим аргументом. Все це – ризики для Європейського союзу.

Останню річ, про яку хочу сказати і яка теж матиме вплив – це той факт, що ЄС може вчергове попасти під критику щодо недостатньої підтримки, як це було після провалу команди Помаранчевої революції. Безліч разів я чула думку, що за умов достатньої підтримки та відкритої перспективи членства, реформи в Україні були б справді успішними.

На мою думку, Євросоюз повинен зробити крок назустріч. І це не стосується української влади, але українського суспільства, яке заслуговує на підтримку.

Навіть якщо Україна і не відповідає всім критеріям, то ризики непідписання Угоди є значно вищими, аніж ризики у випадку її підписання.

Я б також хотіла провести певні паралелі між Україною та Туреччиною. На момент відкриття перспективи членства в ЄС Туреччина була безнадійною і з політичної, і з економічної точки зору. Сьогодні це динамічна економіка та регіональний лідер. Я вважаю, що роль Європейського союзу в трансформації Туреччини була визначальною.

Якщо Україну залишити самою по собі та не здійснювати модернізацію, то через 5-10 років ми матимемо іншу, гіршу країну. Існує ризик розпаду країни в майбутньому. Цей ризик є ключовим, і він також був ключовим для Туреччини.»

Дивіться повне відео >>>

Дивіться повне відео >>>

«Я згодний з Амандою Пол, що саме цей рік має всі передумови, щоб стати роком реформ. Малоймовірно, що наступний рік забезпечить можливості для системних та структурних змін, як через справи в ЄС, так і через передвиборчий період в Україні.

Я б хотів звернути увагу на ціну, яку Україні доведеться заплатити за втілення Угоди про асоціацію та Зону вільної торгівлі з ЄC. Будуть окремі сектори, регіони та бізнеси, які опиняться в негативному становищі, це без сумнівів. Але будь які суттєві зміни несуть з собою і труднощі. Можна провести невелику аналогію із ситуацією, коли люди які довгий час не дотримувалися певних правил та процедур, змінюють свою поведінку. Адаптація до нового формату може бути болісною, але саме це і є модернізацією. А Угода про асоціацію – це драйвер модернізації.

Я пригадую інтеграцію Австрії менш ніж 20 років тому. Тоді ми знаходилися у подібному становищі, яке, в кінцевому підсумку, вилилося у наше членство в ЄС… Коли ми готувалися до інтеграції з Європою, ми виявили велику кількість законів, які були абсолютно некорисними, неактуальними, але все ще чинними. Після цього аналізу багато нормативних актів були переглянуті. Мені здається, що для України буде дуже корисним послідовно проаналізувати власне законодавство.

Україна лише виграє, якщо правила будуть більш чіткими, а суб’єктивних рішень та «ручного управління» стане менше. Саме ці правила, що базуються на історичному досвіді та фокусуються на правах особи, я і пов’язую з процесом інтеграції.

Я згоден, що Плану Б не існує. Якщо Угода про асоціацію не буде підписана цього року, це матиме негативні наслідки для України. В торгівлі – це переорієнтація та зменшення торгівельних можливостей. В енергетиці – зростання залежності та недостатня енергоефективність. Ми спостерігатимемо повільну модернізацію, а в гіршому випадку – втрату Україною суверенітету.»

Дивіться повне відео >>>

Матерiали по темi