Міжнародний центр перспективних досліджень
Зворотний зв'язок Мапа сайту Версія для друку
Підписка на публікації
RSS стрiчка новин
01 серпня 2011

Освітня реформа

Ринок та політична свобода кардинально змінили середовище в якому функціонувала освітня система. Проте сама система в своїй основі залишилась без змін, зокрема управління освітою та зміст освіти. Були проведені окремі коригування системи освіти, проте функції основних інституцій, зокрема які визначають професійні стандарти, оцінювання якості освіти, формування та розподіл державного замовлення були збережені. Більше того зміст освіти перестав відповідати вимогам демократичного суспільства та конкурентного ринку. З’явились нові спеціальності та напрями підготовки, проте відсутнє базове навчання із civic education та ринкової поведінки людей. Тобто ланцюжок освіта-ринок праці був втрачений.

Україна має всі можливості, щоб підвищити якість освіти та забезпечити її взаємозв’язок із ринком праці. Всі зацікавлені сторони поділяють необхідність проведення реформи. Проте бачення механізмів реалізації та глибини реформи різняться: з одного боку – профільні міністерства, зацікавлені в збереження існуючої структури управління освітою, з іншого боку - представники громадянського суспільства, наприклад роботодавці, студенти не є достатньо згуртовані, щоб впливати на формування державної політики, або не пріоритизують питання забезпечення конкурентоспроможності освіти.

Тим не менше, з’являються позитивні сигнали як зі сторони Міністерства освіти, науки, молоді та спорту (МОНМС), наприклад щодо залучення роботодавців до процесу розробки Національної рамки кваліфікацій (хоч механізм співпраці поки не визначений на законодавчому рівні), так і зі сторони організацій роботодавців, щодо просування реформ, наприклад лобіювання затвердження “Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти в Україні на 2011-2014 роки”.

Для визначення оптимальної конфігурації реформ, яка забезпечить реальну перебудову системи освіти відповідно до вимог ринкового середовища та демократичного суспільства, необхідно мати чітке бачення мети реформи і громадські організації повинні брати участь в цьому процесі. Більше того, ГО повинні донести вартість нероблення реформи щоб підкреслити нагальність реформ. Враховуючи складність реформи, залучення мозкових центрів, дослідницьких груп та незалежних експертів буде позитивним кроком, для наповнення публічного діалогу експертним змістом, нестача якого зараз гостро відчувається. Для створення попиту на реальні структурні зміни, які матимуть тривалий ефект, необхідно підтримувати ‘агентів змін’ серед громадських організацій, зокрема шляхом заохочення представників роботодавців та студентів пріоритизувати питання конкурентоспроможності освіти. Також, шляхом сприяння тим асоціаціям університетів які намагаються змінювати статус-кво. Щоб забезпечити врахування позицій всіх зацікавлених сторін необхідно забезпечити механізм кооперації між стейкхолдерами на основі чітких інструментів публічної політики.

Матерiали по темi