Міжнародний центр перспективних досліджень
Зворотний зв'язок Мапа сайту Версія для друку
Підписка на публікації
RSS стрiчка новин
27 грудня 2011

Пріоритет МЦПД «Європейська якість життя»: підсумки року

Опис пріоритету

Стратегічним планом МЦПД визначено наступну візію реалізації даного пріоритету: Україна входить у першу двадцятку країн за якістю життя. Державна політика послідовна та спрямована на поліпшення якості життя. Метою діяльності МЦПД в рамках пріоритету було досягнення в Україні європейської якості життя через впровадження концепції якості життя у програму державної політики.

Спираючись на свій досвід оцінки якості життя в Україні і визначення політичних пріоритетів для уряду, в рамках пріоритету «Європейська якість життя» МЦПД пропонував такі дії:

1. Сфокусувати політичні дії уряду на забезпеченні належної якості життя;

2. Змінити ставлення ключових політичних гравців до питання забезпечення високої якості життя;

3. Створити таку структуру прийняття політичних рішень, яка базувалася б на фактах.

Діяльність за пріоритетом

2011 року діяльність МЦПД за пріоритетом «Європейська якість життя» здійснювалась за трьома основними напрямками:

· Оцінка якості життя в Україні на регіональному рівні та формування рейтингу українських регіонів за якістю життя;

· Аналіз умов та перешкод для активної участі громад у процесах місцевого розвитку, в рамках співпраці з проектом ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду»;

· Розробка стратегії роботи з обдарованими дітьми, в рамках співпраці з Малою академією наук України.

Основні ідеї та меседжі Чому демократія – це не комунізм?

За 20 років незалежності українці навчились багатьом речам: обирати владу та захищати свій вибір, будувати власний бізнес та платити за освіту і медичну допомогу. Проте ми досі не усвідомили головного: демократія – це не комунізм. Як і за часів радянської влади ми чекаємо, що уряд забезпечить нам робочі місця та гідні зарплати, якісну й доступну освіту та охорону здоров’я, спокійне суспільство та чисте довкілля, і віримо політикам, які обіцяють нам це все, одразу після перемоги на виборах.

Наш добробут, якість послуг які ми отримуємо, умови в яких ми живемо, дійсно залежать від державної політики, від якості державного управління. Але навіть найдемократичніша та найефективніша влада не зможе виконати всі популістські обіцянки політиків, і не повинна цього робити. Необхідний обсяг політичних та економічних ресурсів влада втратила після першого етапу «десовєтизації» початку 90х: денаціоналізації, відновлення права приватної власності, ліквідації монополії однієї владної партії. В умовах демократичного ладу та ринкової економіки держава просто не може брати на себе таку відповідальність.

Відмінність демократії від комунізму як раз і полягає в тому, що відповідальність за якість нашого життя лежить в першу чергу не на державі, а на нас самих. Саме громадяни, представлені бізнесом та громадами, створюють робочі місця, визначають та контролюють якість державних послуг, захищають довкілля та підтримують суспільний лад. Роль демократичної держави полягає не в тому, щоб робити це за них, а в тому, щоб підтримувати такі дії, та в жодному разі не заважати їм.

Серед усіх чинників, що визначають якість життя в Україні, є дві абсолютно важливі та абсолютно не реформовані сфери – це освіта та державне управління. Обидві ці системи досі функціонують за радянськими лекалами, перетворюючі громадян на невдоволених споживачів державних милостей, замість того, щоб обмежитись формуванням умов, за яких самі громадяни, ефективний бізнес та активні громади, зможуть взяти на себе відповідальність за якість власного життя.

Якість життя: мета, що має стати засобом

Минулого 2010 року вперше за двадцять років незалежності в Україні з’явилось бачення власного майбутнього. Його запропонував Президент у своїй Програмі економічних реформ: Україна серед двадцяти найбільш розвинених країн світу за 20 років. В міжнародній практиці всі складові розвитку країни об’єднують в концепцію якості життя. Вона дозволяє виміряти та оцінити рівень розвитку країни, вплив кожної з його складових та зв’язок між ними.

Обравши якість життя собі за мету, ми зробили перший крок. Тепер маємо зробити наступний та перетворити концепцію якості життя на інструмент визначення пріоритетів, планування та оцінки державної політики. Не всі умови життя можуть бути змінені засобами державної політики. Ми не можемо поліпшити географічне розташування чи клімат, змінити кордони, додати собі корисних копалин або обрати інших сусідів.

Для формування державної політики, що має на меті забезпечити поліпшення якості життя, принципове значення мають ті її складові, що можуть бути змінені політичними засобами. З огляду на це, якість життя можна визначити як: рівень добробуту, якість державних послуг, безпечність та комфортність середовища для життя. Ефективна політика держави здатна радикально поліпшити всі ці умови, що автоматично приведе нас до обраної мети – розвинутої України.

Добробут визначається рівнем економічного розвитку, якістю бізнес-клімату, інноваційним потенціалом економіки. Якість державних послуг – це ефективна робота систем освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, ЖКГ. Безпечність та комфортність середовища для життя залежить від стану суспільства та довкілля, рівня розвитку інфраструктури.

Для того, щоб рухатися у напрямку поліпшення якості життя, необхідна система координат, за якою ми можемо визначити свій початок, виміряти відстань, яку ми подолали, та оцінити шлях, що лежить попереду. Найкращий спосіб встановлення такої системи координат – формування рейтингів. Якість життя неможливо виміряти в абсолютних величинах. Лише порівняння відносних результатів країн, регіонів чи міст дозволить визначити їх переваги та недоліки, оцінити перемоги та поразки.

Системна робота над розвитком країни та поліпшенням якості життя у ній не можлива без визначення пріоритетів. Проблеми розвитку та незадоволення якістю життя існують навіть у найрозвинутіших країнах та найзаможніших містах, у Норвегії чи Швейцарії, у Ванкувері чи Відні. Але для досягнення системних змін у країні, регіоні чи місті необхідно визначити ті напрямки роботи, де політичні зусилля дадуть найбільший ефект. Зробити це дозволяє погляд на розвиток та політику держави крізь призму якості життя.

Як зробити місцевий розвиток орієнтованим на громаду?

Державна політика в Україні розглядає питання місцевого розвитку виключно як сферу відповідальності місцевої влади – представницьких органів відповідних територіальних громад. Утім, державним і місцевим органам влади часто бракує спроможності та ресурсів для повноцінного виконання цих зобов’язань. Водночас в Україні не створено достатньо сприятливих умов для прямої участі громад у процесах місцевого розвитку. Можливості громади до самоорганізації та активної участі у процесах місцевого розвитку мають бути нормативно забезпечені таким чином, щоб не дублювати, а доповнювати функції місцевої влади.

Аналіз умов для реалізації підходу до місцевого розвитку, орієнтованого на громаду, та досвіду проектів Програми розвитку ООН в Україні вказує на наявність суттєвих перешкод для більш активної участі громад у процесах місцевого розвитку:

· Жодна з передбачених законодавством форм самоорганізації громади не надає всіх необхідних можливостей для максимально активного залучення громади до місцевого розвитку

· Підготовка документів, необхідних для реєстрації всіх форм організації громад, потребує великих витрат часу та коштів

· Наявні механізми співпраці громади та місцевої влади, а також залучення громади до розробки планів і прийняття рішень на місцевому рівні не гарантують врахування позиції громади

· Жодна з передбачених законодавством форм реєстрації організацій громади не має можливості для безперешкодного та неоподатковуваного отримання коштів з усіх дозволених джерел

· Результати проектів громад можуть виявитися несталими через неврегульованість питання їхньої участі в утриманні та обслуговуванні об’єктів, створених або відновлених громадами

Можливими є три способи усунення вищенаведених перешкод: точкові зміни чинного законодавства, нова редакція Закону «Про органи самоорганізації населення» або прийняття нового закону «Про місцевий розвиток». Точкові зміни чинного законодавства можуть усунути окремі перешкоди до місцевого розвитку, втім, не дозволять вирішити увесь комплекс проблем.

Прийняття нової редакції закону «Про органи самоорганізації населення», що суттєво розширить повноваження наявної форми самоорганізації – органів самоорганізації населення, видається найбільш оптимальним способом формування цілісної системи залучення громади до процесів місцевого розвитку. Втім, такі зміни можуть відчутно обмежити функціонування органів самоорганізації населення в нинішньому їх вигляді.

Прийняття нового закону «Про місцевий розвиток», що передбачатиме створення організації громади, як цільової форми неприбуткової організації для самоорганізації громади, є альтернативним способом комплексного усунення перешкод для впровадження підходу до місцевого розвитку, орієнтованого на громаду. Цей спосіб не накладає жодних обмежень на теперішні форми неприбуткових організацій, проте складніший з політичної точки зору.

Успішні реформи та обдаровані діти

Минулого року слово «криза» та похідні від нього були одним з найбільш популярних запитів в Інтернеті. Зараз не менш широко вживаним є слово «реформи». По всьому світу їх обіцяють урядовці, критикують опозиціонери, аналізують журналісти та лають пересічні громадяни. Все це цілком нормально, адже зміни – природна реакція будь-якої системи на загрозу своєму існуванню, а опір та прагнення рівноваги – природна реакція на зміни.

Необоротність змін, викликаних кризою, першим усвідомив бізнес, що почав говорити про «нові економічні умови», в яких змушений працювати. Нові умови ставлять нові обмеження, але дають нові можливості. Вони потребують нових компетенцій та нестандартних підходів. Те, що в бізнесі, економіці, політиці працювало до кризи, зараз вже не спрацьовує.

Носіями ключових для розвитку суспільства компетенцій завжди була еліта. Нездатність пристосуватись до нових умов та ефективно їх використовувати ставала кінцем старої та початком нової еліти. Регенерація еліти – основне завдання систем освіти. Саме освіта знаходилась в епіцентрі посткризових змін, ініційованих найбільш далекоглядними європейськими політиками. У своїй програмі прискорення економічного розвитку двома першими питаннями порядку денного Ніколя Саркозі визначив початкову освіту та формування десяти університетських центрів.

Широкомасштабні реформи розгортаються і в Україні. Вперше за 20 років незалежності політична воля Президента до реформ є настільки сильноюю. Втім, далі вона часто наштовхується на болото бюрократичного супротиву будь-яким змінам та захлинається у ньому. Виявилось, що для реформ однієї політичної волі не достатньо – вона має підтримуватись спроможністю еліти ці реформи втілити.

Освіта наразі не є пріоритетним напрямком реформ в Україні, втім потреба у формуванні нової еліти регулярно згадується усіма учасниками суспільної дискусії. Інша тема, що довгий час залишалась поза увагою, а зараз починає гостро обговорюватись – це освіта та розвиток дітей з особливими потребами. Але мало хто пов’язує ці два дискурси та усвідомлює безпосередність зв’язку між ними.

Нова еліта у будь-якому суспільстві формується найбільш здібними його членами, що здатні мислити поза рамками домінуючої парадигми. Європа вже давно визнала та усвідомила, що особливі потреби мають не тільки ті діти, можливості яких обмежені фізичними або психічними вадами розвитку, але й ті, можливості яких безмежні – обдаровані діти та майбутня еліта. Протягом останнього століття європейська освітня думка пройшла довгий шлях: від усвідомлення необхідності підтримки обдарованих дітей – через визнання їх особливих потреб – до розуміння, що кожна дитина – обдарована. Для України цей шлях ще попереду.

Результати та досягнення

· Рейтинг якості життя в регіонах України дозволив поширити концепція якості життя в публічному дискурсі та здобув широкий інформаційний розголос;

· Результати аналізу умов та перешкод для активної участі громад у процесах місцевого розвитку були враховані під час планування завдань другого етапу проекту ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду»;

· Проект стратегії роботи з обдарованими дітьми, розроблений МЦПД у співпраці з Малою академією наук України було покладено в основу її стратегічного плану.

Перешкоди та недоліки

Основним недоліком діяльності МЦПД за пріоритетом «Європейська якість життя» була відсутність системної та послідовної роботи з виконання завдань в межах пріоритету. Фактично реалізація пріоритету зводилась до виконання завдань розрізнених проектів, для жодного з яких тема якості життя не була основною. Це не дозволило розвинути концепцію якості життя та забезпечити її впровадження до процесу прийняття політичних рішень. Основною внутрішньою перешкодою для реалізації пріоритету була відсутність фінансування, яке дозволило МЦПД виконати завдання, передбачені у стратегічному плані.

Висновки та плани

В разі збереження пріоритету «Європейська якість життя» в новому стратегічному плані МЦПД ключовою умовою його практичної реалізації має стати жорсткий зв’язок між завданнями та діями в рамках пріоритету та інституційною і фінансовою спроможністю МЦПД, необхідною для їх здійснення. Це дозволить уникнути значного розриву між запланованою та фактично здійсненною діяльністю, характерного для поточного стратегічного плану.